Порожні люди

                    I

    ми лиш пусті тіла
    ми всі опудала
    гнемо додолу спини
    у головах -- трина
    сухих голосів в'язка
    перешіптуємось боязко
    беззмістовно і напівживо
    як вітер в засохлих нивах
    чи лапки щурів на битому склі
    з порожніх льохів з-під землі

    вигляд без форми, тіні безбарвні
    скована воля, жести невправні
    ті, хто з рішучістю на чолі
    впав, у царство сну або мрій іду́чи
    пам'ятайте нас -- якщо й взагалі --
    не як втрачені, збурені душі --
    як пусті тіла     чи опудала
        

                   II
    
    очей боюся уві сні
    та мертве королівство мрій
    мені їх не покаже, ні
    
    ті очі -- відблиск на руїнах міста
    гілок гойдання, вітру кличне гасло
    ще більш віддалене і урочисте
    ніж зірка, що вночі погасла
    
    дай не наблизитись мені
    до того королівства мрій
    дай ми постати у вбранні
    з хутра круків і пацюків -- і стій
    собі на костурах у полі
    віддай мене вітрам на волю,
    дай ми
      ** це не остання зустріч
         в царстві тьми

                   III
    
    тут -- мертва земля.
    терниста земля.
    тут кам'яні ідоли
    сяють від дотику
    благання слабкої руки
    тут, де згасають зірки
    
    чи правда,
    що в іншому царстві встають
    самі, не як ми, тремтіло
    з губами, що створені
                 для поцілунків,
    та моляться кам'яним брилам

                   IV 
    
    нема тут очей.
    очей тут немає.
      лиш впалих зірок хвіст
    у нашій долині,
    у мертвій долині
    розбитих щелеп
      і втрачених королівств
    
    останнє місце зустрічі
    навпомацки і уникаючи слів
    разом, біля річки,
      набряклої після злив.
    незрячі, хіба знову з'являться очі
    чи зірка вказівна
      нам шлях прокладе й
    троянда столиста,
      у мрій королівство -
    єдину надію порожніх людей

                    V

    ой терне ж мій, терне,
                  терне зелененький,
    де ж ти, терне, зиму зимував,
                  що й не розвивався?
    
    між думкою й втіленням
    рухом і вчинком
    лягає велика Тінь.
      -- бо Твоє є Царство --

    між зачаттям та створенням
    чуттям і відмовою
    лягає велика Тінь.
      -- життя ж бо задовге --

    між бажанням і спазмом
    правом і існуванням
    сутністю і занепадом
    лягає велика Тінь
      -- бо Твоє є Царство
         бо Твоє є
           життя ж бо
             бо Твоє є...
    
                   ***

    ось так згине світ.
    ось так згине світ.
    ось так згине світ.
    не з вибухом. З плачем.


                      -- T. S. Eliot